МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія

Потенціал творчості: Театральна трупа Миколи Садовського 1890–1892 років

2022-12-31T09:36:28+02:00

Пропонована публікація має на меті докладно, з дотриманням хронологічної послідовності відстежити творчу й організаційну діяльність театральної трупи під керівництвом Миколи Садовського 1890–1892 років. Мистецька практика цієї трупи, що належить до явища театру українських корифеїв, розглянута як показовий приклад колоніального мистецтва Російської імперії. У дослідженні проаналізовано стилістичні та естетичні характеристики окремих вистав колективу, а також конкретні артистичні здобутки його провідних виконавців. На підставі аналізу численних рецензій, мемуарних відгуків про спектаклі, спогадів і листування митців доведено, що українське театральне мистецтво 1890-х було важливим чинником формування художнього ландшафту Російської імперії. Воно обумовлювало смаки, художні орієнтири, естетичні домінанти широкої публіки та еліт. І попри те, що його повноцінній реалізації в організаційній формі стаціонарного театру завадили заборони російської влади, його вплив на мистецько-інтелектуальне середовище імперії можна назвати безпрецедентним.

Музика у реформаторській діяльності Леся Курбаса (частина друга)

2022-12-31T09:40:15+02:00

Цей текст є другою частиною статті «Музика у реформаторській діяльності Леся Курбаса» (першу частину див: МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. праць. Київ, 2021. Вип. 17. С. 36–67), присвяченої одному з пріоритетних важелів творчої практики Леся Курбаса — розбудови ним національного театру на засадах авангардної культури. Особливу увагу приділено впливу естетики експресіонізму та конструктивізму на формування нового художнього досвіду національної сцени. Аналізуються різні підходи до використання музики, музичної термінології, структури окремих музичних форм у процесі побудови вистави, створенні її образної мови. Розглядається робота з композиторами А.Буцьким («Газ», «Джіммі Хіггінс», «Макбет») та Ю.Мейтусом («Диктатура», «Маклена Граса»).

Парадоксальний номадизм Олександра Ройтбурда

2022-12-31T09:43:29+02:00

У статті творчий метод О. Ройтбурда розглянуто відповідно до естетичних засад номадизму (термін А.Б. Оліви) як варіанту трансавангарду. Унаочнено методологію мистецького мислення художника, яка базується на принципі «цитати». Спосіб художньої творчості артиста був не лише проявом індивідуального «генія», але й значною мірою був сформований в аурі специфічної ментальності Одеси, як міста із домінантою сміхової налаштованості. Проаналізовано парадоксальність мислення О. Ройтбурда як уроджений талант одесита та модерніста. Доведено, що його творчість також ґрунтується на інтелектуалізмі митця, який вільно почувався та мандрував у просторах класичної європейської історії мистецтва. На цьому ґрунті поєднання сміхової налаштованості артиста, притаманної йому парадоксальності в перетлумаченні інформації, схильності до цитування класики подарувало мистецтву України яскравий прояв номадизму найвищої художньої якості та вигадливості. Розглянуто інтерпретаційні можливості в живописі О. Ройтбурда. Унаочнено використання художником всієї палітри сміхової художньої традиції: від сміху безжурного до жорстокого, сумного та навіть брутального. Доведено, що творчість О. Ройтбурда (живопис, фільмування, відеопроєкти, хеппенінги тощо) 1990-х –2021 років стала яскравим втіленням українського трансавангарду

Роздуми щодо впровадження іформаційних та комунікаційних технологій при підготовці спеціалістів у галузі культури і мистецтва під час війни

2022-12-31T09:46:24+02:00

У статті розглянуто проблему самоосвіти майбутніх спеціалістів культури і мистецтва у контексті філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої науки. Головною метою дослідження є вивчення ролі інформаційного поля, соціального спілкування та інформаційних ресурсів у поєднанні з роллю учителя і наставника у фаховому вихованні і підготовці майбутніх фахівців. Мистецькі кафедри українських вишів, спираючись на власний досвід і досвід закордонних колег, усе активніше використовують інноваційні методи навчання в освітніх процесах. Впровадження дистанційного навчання і використання хмарних технологій у часи пандемії і масштабної війни росії проти України стали чи не єдиною можливістю продовження навчального процесу. Якщо вчора самоосвіта студентів мистецьких вишів була бажаним завданням у виконанні навчальних планів фахівців у галузі культури і мистецтва, то виклики сьогодення довели необхідність пропонованого процесу у досягненні вершин особистісної і професійної досконалості. Задачі навчального процесу різко ускладнилися, адже від студентів вимагається вміння використовувати існуючу професійну підготовку спрямовану на самовдосконалення. Здатність студентів до самоосвіти, вміння передбачати наслідки своєї професійної діяльності та пошук шляхів вирішення фахових завдань через використання існуючих знань і досвіду стала нагальною потребою часу. Хмарні технології сприяють розповсюдження різноманітного контенту (тексти, фотографії, малюнки та музичні файли) через інтернет. Доступність, відкритість, інтерактивність засобів хмарних технологій уможливлює колективне використання та спілкування як в онлайн, так і в офлайн режимах, що робить процес самоосвіти майбутніх фахівців у галузі культури і мистецтва змістовним, практико-орієнтованим та сприяє вдосконаленню його професійної компетентності.

Розширений життєпис Миколи Троха

2022-12-31T09:49:10+02:00

У статті, присвяченій одній із найбільш характерних постатей українського мистецтва доби незалежності, фотохудожнику Миколі Троху робиться спроба детальної реконструкції його життєпису. Дослідження базується на численних документальних свідченнях, що зберігаються в Любомльському краєзнавчому музеї та Всеукраїнському благодійному фонді імені Миколи Троха, а також низці публікацій, здійснених за життя і по смерті художника.

Гаррі Піль, кумир українських студентів

2022-12-31T09:52:45+02:00

Статтю присвячено постаті популярного свого часу німецького актора 1920–1950-х Гаррі Піля, який справді був одним зі зразків для наслідування українського (радянського) студентства, при тім, що фільмовий доробок його не перевищував середнього рівня. Творчість цього митця є феноменом масової культури, яка вже за доби Великого Німого набирає зловісних образів, гіпнотизуючи публіку. Він програє навіть у зіставленні з іншими акторами подібного амплуа, та вони не користали такою (утім, нетривалою) популярністю, як він. Спробувати зрозуміти секрет його успіху — зокрема, серед наших співвітчизників (ще й на Донбасі!) — можна лише, спираючись на значний інформативний масив про нього та обставини, такому успіху супутні. Зрозумівши це, ми хоч трохи наблизимося до розуміння ментального овиду наших нещодавніх — сторічної давності — предків, які шукали в усьому іноземному хоч якусь віддуховину від радянського жахливого побуту. Можна хіба покартати їм за їхню нерозбірливість, та факти вперто вказують саме на вибір «посереднього», «неприроднього», «солодкавого», що домінуватиме в масовій культурі вже повоєнної доби, передвісником якої Гаррі Піль і виступив на кілька десятиріч раніше.

Творчість Владислава Мамсикова (1940–2020) в колі спрямувань вітчизняного мистецтва пізньорадянської доби

2022-12-31T09:55:33+02:00

Статтю присвячено творчості київського живописця Владислава Мамсикова, котра прокреслила кілька десятиліть українського малярства — від середини 1960-х до 2020 року. Вона відбила показові тенденції часу: кризу соцреалістичної доктрини, своєрідність інтерпретації «суворого стилю» 1960-х та цікавість до західних модерністських напрямів у 1970–1990-ті, 2010-ті.

Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України: Вектори інституційної діяльності

2022-12-31T09:58:37+02:00

Двадцятиріччя Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (ІПСМ НАМ України) є віхою на шляху дослідження, постійного моніторингу та популяризації мистецьких досягнень у різних сферах сучасного мистецтва. ІПСМ підготував значну кількість молодих дослідників культури, які здобули міцне теоретичне підґрунтя для дослідження мистецтва. Дослідження та опрацювання найновіших досягнень світового мистецтва є метою мультидисциплінарної діяльності ІПСМ. Фіксація стратегічних питань у дослідженні мистецтва, культурології та естетиці поєднується тут з аналізом безперервності мистецьких процесів. Від самого початку головною метою Інституту було задоволення культурних потреб суспільства та забезпечення його ментальними механізмами для осягнення сучасного мистецтва. Кінцевою метою наукової, творчої та просвітницької діяльності ІПСМ є створення багатогранної концепції надбань сучасного українського мистецтва та включення його у світовий культурний простір.

Алогізми vs логіка в контроверзі «пост» та класики

2022-12-31T10:02:05+02:00

Осмислення колізій фундаментальних вимірів класичної історії не є актуальним для постмодерну, оскільки постмодерн не рефлексує себе в аспекті фундаментальності. Будучи періодом остаточно розшматованої на фрагменти об’єктивної та суб’єктивної реальностей, постмодерн постає остаточною деформацією всесвітньої історії. А, згідно Карлу Розенкранцу, така деформація впадає в абсурд, супроводжуючись пануванням зла, божевілля та злочину. Отже, постмодерн не є особливим напрямом чи періодом у розвитку мистецтва – він є штучно утвореним періодом божевільної політичної економії історії. Ця неусвідомлена базова ознака постмодерну спричинює розпад усього «ансамблю» модусів суспільної будови, починаючи від складових матеріального виробництва та форм суспільної свідомості і завершуючи тим, що мало б розглядатися як початковий атрибут історичного життя – сутності людини. В статті представлені визначальні контрапункти класичного становлення історії та постмодернової реальності у їх категорійному значенні.

Українське малярство першої третини ХХ століття в науковому дискурсі: Національний аспект

2022-12-31T10:04:53+02:00

У статті розглянуто наукові праці, у яких поняття «національне» досліджувалося крізь призму творчих інтенцій українських художників у царині живопису. На основі аналізу літературних джерел показано, що формування національного контексту українського малярства першої третини ХХ століття обумовлене рядом чинників — історичними та культурними особливостями часу, цінностями та світоглядними засадами творчості митців. Актуалізація наукового дискурсу в руслі національного мистецтва, сприяла поглибленому вивченню розвитку та функціонування українського малярства вказаного періоду, творчих візій митців. Методологія дослідження ґрунтується на засадах історизму й системності, застосовано культурно-історичний метод для з’ясування передумов, причинно-наслідкових зв’язків, реконструкції розвитку українського живопису в діахронному та синхронному вимірі, герменевтики — для обґрунтування поступу українського живопису і його значення для культури. Осмислення візії українського малярства першої третини ХХ століття в публікаціях учених, базується на огляді виставок, аналізі творів, вивченні біографій та етапів творчості художників. Аргументовано, що у творчих інтенціях митців, які сповідували реалізм чи формували засади українського модернізму та авангарду, поняття «національного» визначало стратегію розвитку українського малярства.

Поняття «художня система» у візуальній культурі та кіноплакат як феномен суспільно-культурної комунікації (До постановки проблеми)

2023-02-04T09:28:11+02:00

У статті на прикладі студіювання кіноплакату до неігрового кіно пропонується постановка проблеми (в загальному вигляді) формування художньої системи суспільно-культурної комунікації як засадничої моделі створення виразного візуального і смислового повідомлення. Показано, що потік візуальної інформації («вулиця мистецтва») впродовж короткого часу отримує популярність, привертає увагу, здатний впливати на формування тих чи тих рис повсякденного і мистецького світогляду людини. Уособлена переважно в плакатній формі, що за допомогою цифрових технологій набуває нових рис візуального впливу, ця інформація привертає певну аудиторію інтригуючими зображеннями, дотепними повідомленнями й незатертими візуальним ідеями у ланцюжку: «плакат — споживач», «споживач — суспільство». Відтак мета дослідження полягає в тому, аби виявити підхід до формування цілісного уявлення про природу й теоретичні засади формування рекламного плакату до неігрового кіно в контексті сучасної візуальної культури з огляду на їхню суспільно-культурну роль. Студія базується на методологічних засадах загальногуманітарного аналітико-синтетичного підходу до з’ясування взаємодії між візуальним та суспільно-культурним, між об’єктивною формою та її суб’єктивним сприйняттям.

БіоАрт — новий міждисциплінарний напрям в сучасному мистецтві та перспективи його розвитку в Україні

2023-04-24T10:31:04+03:00

Розвиток науки і технологій упродовж кінця ХХ — початку ХХІ століть сприяв появі у культурному просторі мистецьких напрямів, що ґрунтуються на науковій основі і об’єднані загальною назвою сайєнсарт. Його частиною є БіоАрт (або біомистецтво), що тісно пов’язаний із дослідженнями і науковими розробками у царині біології та біотехнологій. У нашій розвідці спробуємо окреслити загальні засади БіоАрту, познайомитися з окремими його представниками і визначити перспективи його розвитку в Україні.