Творча і громадська діяльність Ніколь Лемер д’Аґаджіо у європейській культурній дипломатії

Анотація

У статті розглянуто творчу, науково-організаційну та громадську діяльність Ніколь Лемер д’Аґаджіо (1937–2023) — французької художниці, багаторічної генеральної секретарки Європейської академії наук, мистецтв і літератури, однієї з помітних постатей європейської культурної дипломатії другої половини ХХ — початку ХХІ століття. Автори простежують життєвий шлях мисткині від ранніх фігуративних пошуків і портретних практик до ліричної, суб’єктивної та «гіперабстрактної» образності, що поєднувала пластичні експерименти з інтересом до поезії, квантової фізики, молекулярної картини світу та проблем взаємодії науки й мистецтва. Окреслено коло її творчих контактів із визначними діячами французької та світової культури, а також значення її виставкової, монументальної й декоративної спадщини, зокрема циклів, пов’язаних із поліхромним драпіруванням, мозаїчними скульптурами та візуалізацією невидимих структур матерії.

Особливу увагу приділено громадській роботі Н. Лемер д’Аґаджіо як чиннику інституційного зближення мистецьких і наукових середовищ Європи. Її діяльність на посаді заступниці міського голови у сфері культури міста Антіб-Жуан-ле-Пен, участь у русі за права жінок, ініціювання та багаторічне координування роботи Європейської академії наук, мистецтв і літератури розглянуто як послідовне формування простору міжкультурного діалогу, у якому мистецтво, гуманітаристика й точні науки постають взаємодоповнювальними способами пізнання світу. У статті наголошено, що саме через таку синтетичну модель культурної комунікації Н. Лемер д’Аґаджіо вибудовувала мости між Західною і Східною Європою, підтримувала міжнародні колоквіуми, поетичні й мистецькі конкурси, перекладацькі та видавничі ініціативи.

Важливим аспектом дослідження є внесок мисткині у розвиток українсько-французьких культурних взаємин. Проаналізовано її участь у проєктах, пов’язаних із презентацією української літератури й образотворчого мистецтва у франкомовному просторі, зокрема у виданнях творів Тараса Шевченка, Дмитра Павличка, Бориса Олійника, а також у підготовці та ілюструванні українського перекладу спогадів нобелівського лауреата Жоржа Шарпака. Окремо висвітлено київський візит Н. Лемер д’Аґаджіо 2019 року, виставку «Наука і мистецтво» та співпрацю з українськими академічними, музейними й письменницькими інституціями. Зроблено висновок, що постать Ніколь Лемер д’Аґаджіо є прикладом культурної дипломатії, заснованої на особистій відповідальності, творчій відкритості та солідарності з Україною, особливо в умовах російської агресії.