Формування традиції англійського чаювання та розвиток чайних форм у фарфорі-фаянсі Великої Британії
DOI:
https://doi.org/10.31500/2309-7752.19.2023.310661Ключові слова:
мистецтво, традиція чаювання, тонка кераміка, фарфор, фаянс, Англія, XVII–ХІХ століттяАнотація
У статті висвітлено історію формування й особливості славнозвісної культурної традиції англійського чаювання. З’ясовано, що перші згадки про цей східний напій у Британії були відомі ще за часів Шекспіра в XVI столітті, а вже у другій половині наступного століття чай активно експортувався і розповсюджувався на території цієї країни. Вагому роль у поширенні чайного листя на берегах Англії мала діяльність Ост-Індійської компанії, спочатку Голландської, згодом безпосередньо Британської. Встановлено, що часом зародження й поширення на широкі верстви населення моди на чаювання та складання відповідного етикету був період з XVIII — до середини ХІХ століття. Подальший шлях позначився трансформацією цієї традиції відповідно до вимог і смаків часу та становленням її як невід’ємної риси культури Англії.
Розглянуто комплектацію суто британських сервізів для чаювання у різні періоди. Визначено, що для вживання чаю на сніданок, в обідній і післяобідній час, у славнозвісній «перерві о п’ятій» та в вечірній час використовувалися різні предмети та їх кількість. Акцентовано увагу на застосуванні специфічних форм фарфоруфаянсу, притаманних виключно англійській традиції.
Мета статті полягає у розкритті специфіки традиції англійського чаювання й особливостей застосування відповідного тонкокерамічного посуду. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах, методах та підходах, які мали вагому роль для розкриття історії розвитку традиції чаювання та її атрибутів. Ключове значення відведено історико-хронологічному, історикопорівняльному та історико-культурному методам, котрі дали змогу висвітлити особливості історичного і культурного тла формування звички чаювання. Крім того, застосовано метод мистецтвознавчого аналізу для виявлення напрямків трансформацій посуду, специфіки його формотворення і декорування.
Посилання
Shkolna O. 2019. Britanskiy farfor I fayans u muzeynih kolektsIyah Londona [British porcelain and faience in museum collections in London]. Second Ukrainian Museum Forum. Materials of the scientific-practical conference. Pereyaslav-Khmelnytsky, pp. 280–283. URL: http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/30404/1/materiali-konferencziyi281–284.pdf (data zvernennya: 30. 05. 2023).
Brown, P. (2003, June). Derby Porcelain: The Work of Floral and Botanical Artists, 1790–1805. The Magazine Antiques, 102–111.
Fromer, J. E. (2008). A Necessary Luxury: Tea in Victorian England. Ohio: Ohio University Press.
Le Pichon, A. (2002, April). Le premier thé de l’Inde britannique: du rêve à la réalité [The First Tea of British India: From Dream to Reality]. Cahiers victoriens et édouardiens, 55, 183–202 [in French].
Mahoney, M. A. H. (2007). Hospitality, Civility, and Sociability: Taking Tea in Colonial Barbados. Dissertations, Theses, and Masters Projects. William & Mary. Paper 1539626529. DOI: 10.21220/s2-t4xk-zs81
Marks, T. (2020, August 14). The tea-rific history of Victorian afternoon tea. The British Museum. Retrieved from https://blog.britishmuseum.org/the-tea-rific-history-of-victorian-afternoon-tea/
Pierson, S. (2019). Chinese Porcelain, the East India Company and British Cultural Identity, 1600–1800. In Picturing Commerce In and From the East Asian Maritime Circuits, 1550–1800 (pp. 275–292). Ed. T. H. Bentley. Amsterdam: Amsterdam University Press.
Wilson, K. (2004). Tea with Jane Austen. Madison, Wisconsin: Jones Books.
